Сім Я

ksanka1972 @ 2009-09-13T19:59:00

2009-09-13T17:08:50Z

Тиждень тому їздила з екскурсією по львівських замках (Золота підкова Львівщини): Олеський, Підгірецький, Золочівський.

Дорогою заїхали до Унівської лаври.

Олеський замок. В ньому народився польський король Ян ІІІ Собеський.

Ворота замку.

На подвір’ї.

З колекції музею. Фігури святих – дерев’яні.

Якось так вийшло, що цілий замок не змогла сфотографувати. Чи то його справді неможливо «вхопити» в кадр, чи це я така неспостережлива. Вид з парку.

Скульптура в парку.

Костел.

Підприємливі ресторатори пропонують м’ясо запечене стрільбою з луку, пиво в необмеженій давніми конкурсами кількості. Я не обманюю– читайте самі.

Підгірецький замок-палац. Дуже пишний і надзвичайно занедбаний. Тут знімали «Мушкетерів», а саме момент, коли д’Артаньян привіз королеві підвіски.

Навпроти замку – величний костел.

Золочівський замок.

Китайський палац.

Вид з оборонних земляних насипів.

Золочівський "Літній сад"

відповіді :)

2009-09-13T11:27:54Z

Ось вам відповіді на вікторину

1. Алла Пугачова
2. Ані Лорак
3. Гоша Куценко бачите, він лисий з самого дитинства).
4. Джордж Клуні
5. Леонардо Ді Капріо
6. Євгеній Леонов
7. Костянтин Хабенський (правда, майже не змінився?)
8. Лев Лещенко
9. Майкл Джексон
10. Дієго Марадонна (вибачте, що футболіста до кінозірок приписала, збила вас з пантелику)
11. Михайло Пореченков
12. Арнольд Шварцнегер

вікторина

2009-09-11T09:51:08Z

А я знову вам кіновікторину влаштую :) Надибала в інтернеті дитячі фото різних кіно- і музико-знаменитостей: як вітчизняних, так і закордонних. Нумо впізнавати, хто є хто?

Коменти до пори до часу приховую

ksanka1972 @ 2009-07-30T20:54:00

2009-07-30T17:58:56Z

Дорогі друзі, вітаю вас!

З технічних причин довго мовчала і мало читала ЖЖ останнім часом. Та я про вас усіх пам’ятала! Чесно-чесно.

Реабілітуюсь звітом про похід-«одиничку», керівником у якому був Сергій, а я – заступником. В нашому «загоні» було дев’ятеро дітей, серед них – наш старший син Володя.

Хто не в курсі: «одиничка» (похід першої категорії складності) – це заліковий похід, після якого учасникові присвоюється третій розряд зі спортивного туризму. За 8 днів потрібно пройти горами 140 км.

Наш маршрут: м. Яремче (дит. турбаза «Прут») – пер. Переслоп – стая Новобудови – пер. Столи – г. Довга – г. Плоска – с. Бистриця – хр. Тавпіширка – г. Талпич – ур. Пекло – пол. Рущина – г. Сивуля Мала – г. Сивуля Велика – г. Лопушна – пер. Погар – с. Стара Гута – г. Шиворис – хр. Чортка – вдсп. Манявський – ур. Комарники – г. Чортки – г. Горган – с. Зелена – г. Прилуки – г. Пасічанка – пол. Шуваренка – г. Підсмеречек – г. Аршечна – пол. Лазок – г. Синячка (радіально) – пол. Щівка – хр. Підбуковцем – хр. Чорногориця – м. Яремче.

12-19 червня.

День перший

м. Яремче (турбаза «Прут») – пер. Переслоп – стая Новобудови
Кілометраж: 18 км
Метеоумови: мінлива хмарність, короткочасний дощ

13.00 – виходимо з турбази в Яремчі. Настрій бойовий, незважаючи на дрібний набридливий дощик, який зазвичай нічого доброго не провіщає.

13.45 – біля вольєрів. Спілкуємось з оленями (поки не бачить лісник, який збирає данину за «перегляд» оленів) і обідаємо. Ідемо на перевал Переслоп.

15.30 – біля підйому на перевал. Наздоганяємо іншу групу, яка питається дороги.

17.20 – Переслоп. Тут пам’ятник ковпаківцям, за ним давно ніхто не дивиться. Але років сім тому ми надибали тут групу, яка фарбувала обеілск.

18.00. Мабуть, багато хто з туристів-карпатців спускався з Переслопа до р.Зубринки і пам’ятає, що спуск там ішов вузенькою лісовою промаркованою стежкою. Ну так от, на місці цієї стежки – широченна дорога. На фото вона позаду нас, а лівіше – дорога вздовж річки, що веде на с. Зелена. А нам – в протилежний бік.

Пройшовши з годинку, вирішили розкладати намети. І тут пішов сильний дощ. Ми намокли, а в мене почалась паніка, що дощ супроводжуватиме нас протягом усього походу. На щастя, так не було. Майже не було.

День другий

стая Новобудови – пер. Столи – г. Довга – г. Плоска – с. Бистриця (Довжинець)
Кілометраж: 18 км
Метеоумови: мінлива хмарність, короткочасний дощ.

В десятій ранку вийшли на маршрут. Погода тішила сонечком. Вчорашня паніка вже забулась.

11.45 – Новобудови.

14.45. Перевал Столи. Іван Іванович кудись пішов по своїх справах, тож не пощастило його побачити.

По дорозі до Столів під урочищем Гниляк довелось переходити річку вбрід. Але для змучених ніг це лише на користь – освіжає і знімає втому. Біля хатки пообідали і подзвонили рідним, бо зв’язок завдяки близькості Буковеля непоганий.Піднімаємось на перешийок між горами Довга і Плоска. Підйом крутий і страшенно брудний.

16.00 – полонинка між горами. Позаду – буковельські лижні траси.

16.20. Частина дітей збігала в напрямку гори Довгої (1371 м).

18.40. Ми на горі Плоска (1353 м).

Трохи нижче гори під лісом знайшли колибку, в ній і заночували. Дуже добра колибка, з застеленими матрасами дошками, столом і пічкою. Посушились після дощу. В лісі на стежці гарне джерельце – водопій.

День третій

с. Бистриця (Довжинець) – хр. Тавпіширка (пол. Яворчик)
Кілометраж: 14 км
Метеоумови: сонячно

Тут ми ночували.

Вийшли досить пізно, об 11 годині, бо я довго варила суп із сушених овочів. Але яка то краса – сушені овочі! Вони легші за свіжі овочі разів у десять, зате в поході ви собі можете дозволити і борщ, і суп із картопелькою, і зелень.

Спуск до Бистриці був екстремальним. Дорога в грязюці, іде круто вниз, до того ж її протоптало до нас близько сотні пар ніг таких же, як ми, груп.

13.00 – зійшли до перших хат. Ще годину – до центру Бистриці.

В 14.00 робимо привал у центрі села і запасаємось продуктами. А діти тим часом примудрились ще поганяти у футбол з місцевими хлопцями.

О 15.30 вирушаємо далі в напрямку Тавпіширки. Переходимо через міст і мимо церкви, мимо повороту на Салатрук прямуємо до біло-зеленої маркіровки. Справа на пригорочку невеликий магазинчик, перед ним повертаємо праворуч і в 16.15 починаємо підніматись на хребет. Правда, ми заплутались в дорогах, зайшли в тупик до чийогось подвір’я, але нас спрямували куди треба.

17.15 – підвечірок у чорничнику.

18.30 – по дорозі нас наздоганяє працівник Тавпіширського дендропарку (ага, в горах є дендропарк!), розказує нам трохи про свою роботу і показує полонину Яворчик, на якій ми дуже комфортно розмістились на ночівлю. Правда, вода була трошки далечко – хвилин за 10 ходу, в лісі.

День четвертий

хр. Тавпіширка (пол. Яворчик) – г. Талпич – ур. Пекло – пол. Рущина – г. Сивуля Мала – г. Сивуля Велика – г. Лопушна – г. Боревка (поворот на пер. Погар)
Кілометраж: 21 км
Метеоумови: сонячно

Цей день був у нас найважчим, але і найцікавішим. Загальновідомо у туристських колах, що другий-третій день – найважчі у довгих походах. Те, що ми пройшли дуже велику відстань, та ще й з найбільшими перепадами висот, свідчить на користь цього твердження і того, що на четвертий день відкривається друге дихання.

Представник фауни.

Вийшли о 9.30. Дорога дуже гарна – ніби йдеш по алеї в парку. Жаль, що наш фотоапарат і мої фото-здібності не можуть передати всієї цієї краси.

10.00. Біля таблички «Таупіширка. Державний ботанічний заказник».

10.30. Піднялись на хребет. Далі дорога йде вздовж колишніх прикордонних стовпчиків. В основному за деревами нічого не видно, але пізніше відкриваються чудові панорами в сторону Сивуль.

11.00. Біля найвищої точки хребта.

11.30. На перехресті. Зліва дорога на перевал Легіонів (синьо-білий маркер).

Починається спуск з хребта, він досить складний – стрімкий і по цекотах. О 12.30 спускаємось на полянку. І знову – підйом, на гору Талпич (Тавпиш) до стовпчика №14.

13.10 – ми на г. Талпич (1450 м). Далі нам іти на урочище Пекло до стовпчика №18. Здавалось би, що там якісь 4 км. Але дались вони нам важко. Дорога весь час стрибала то вгору, то вниз. Такі американські гірки, ще й у полуденну спеку, нас немало вимучили. Близько стовпчика №16 є полонина, на схилі гори потічок, набрали води.

15.40 – обід біля стовпчика №17.

17.00 – біля урочища Пекло. Діти потім телефонували батькам і казали, що «повернулись з пекла».

17.40 – полонина Рущина.

Я була дуже проти того, аби підніматись на Сивулі, але діти були налаштовані по-бойовому, а ще не на користь ночівлі на Рущині була присутність набридливих коней. Також зустріли на полонині місцевих жителів, а ми немало чули про крадіжки на Рущині і поблизу Пекла. Трохи перепочивши і набравши у лісі води (бо ж ночувати доведеться на хребті), почали підйом.

18.50 – Мала Сивуля (1818 м).

19.25 – Велика Сивуля (1836 м).

20.10 – Лопушна (1694 м). Ночували перед г. Боревка (1596 м), поставили намети серед альпійки, закип’ятили воду на спиртовці (благо мали її з собою) і зробили «швидку» вечерю.

День п’ятий

г. Боревка (поворот на пер. Погар) – с. Стара Гута.
На цей день була запланована днівка – день відпочинку, прання і т.ін. Але якось ми довго і повільно добирались до Гути, тому замість днівки вийшов лише вечір відпочинку.
Кілометраж: 13 км
Метеоумови: мінлива хмарність, короткочасний дощ, ввечері гроза

9.00 – вийшли на маршрут. Швидко склались, випили чаю (бо на більший сніданок бракувало води, та й не хотілось знову харчуватись «Мівіною»).

10.45 – починається спуск з хребта лісовою стежкою.

11.10 розвилка в лісі. Направо – полонина Боревка (Погар), наліво – в Осмолоду. Все це дуже добре розписано на карті від Карпатських стежок.

12.00 – готуємо сніданок неподалік полонини. На дорозі – джерельна вода.

13.30 – полонина Погар. Зустрічаємо групу, яка йде «одиничку», але іншим маршрутом. Саме тут наші шляхи перетинаються.

16.30 – Стара Гута. Минулорічна повінь дуже змінила дорогу з полонини Погар, довелося якийсь час іти вздовж річки по каміннях. Раніше ріки на дорозі не було.

18.10 – біля кінцевої зупинки в Гуті.

Біля школи нас застала гроза. Ми планували ночувати трохи далі на дорозі до Маняви, але не хотілось ночувати в мокрому лісі з загрозою намокнути вночі, тому попросились заночувати в школі. Сторож, переговоривши по телефону з директором, люб’язно запропонував нам спортзал, мати, ковдри, два електрочайники і три туалети. Ще й відвів до своєї сестри, що живе через дорогу, аби ми зварили їжу. Пані Ганна була дуже привітна, багато розповіла про село, свою сім’ю і весь час повторювала, що є такий закон – подорожнього прийняти, нагодувати і чим можна допомогти. Розповіла про дівчинку, чиї гумові чобітки стоять при дорозі з полонини Погар. Виявляється, це в травні 1989 року туристична група з Богородчан пішла в похід на Сивулю чи Ігровець, раптово випав сніг, і дівчинка померла від переохолодження.

День шостий

с. Стара Гута – г. Шиворис – хр. Чортка – вдсп. Манявський – ур. Комарники
Кілометраж: 18 км
Метеоумови: мінлива хмарність, короткочасний дощ.

11.00 – вийшли зі школи.

11.10 – траса йде на санаторій «Синьогора», а нам наліво по маркіровці.

11.50 – біля струмка в лісі. Далі питної води не буде аж до Манявського водоспаду.

12.30 – піднімаємось на хребет.

13.10 – біля г. Шиворис (1076 м). На гору не піднімались, бо це трохи вбік від нашого маршруту.

13.30 – вирубка у лісі. Вона триває аж до урочища Малиновище, йти по дорозі тяжко, і ми навіть трохи загубили маркіровку.

14.30 – полонина Малиновище.

Далі дорога йде в ліс трохи догори, а потім починається досить стрімкий спуск серед лісу, де я під час дощу й примудрилась перечепитись через пеньок і зламати праву руку (але я про це не знала, поки не побачила на рентгені через три дні).

17.00 – ми біля Манявського водоспаду.

17.20 – піднімаємось по маркуванню до урочища Комарники. Воду потрібно було набрати в лісі трохи вище Манявського водоспаду, ми цього не зробили, про що згодом дуже пошкодували.

18.50 – пройшов град. Ми на роздоріжжі: наліво – дорога до Бухтівецького водоспаду (близько двох годин ходу), прямо – до урочища Комарники. Комарів там справді немало, а от води – навпаки. Під час повені при дорозі був струмок, тепер він зник. Воду, і то не дуже чисту, знайшли лише за кілометр від колиби нижче в лісі.

Наш притулок.

День сьомий

ур. Комарники – г. Чортки – г. Горган – с. Зелена – г. Прилуки – г. Пасічанка
Кілометраж: 19 км
Метеоумови: сонячно

12.00 – вийшли на маршрут.

14.00 – г. Чортка. Це ми такі сумні, тому що жарко, а запаси води закінчились ще на сніданку.

І знайшли воду лише через півтори години біля г. Горган, з неї почався спуск на с. Зелена.

У селі ми були близько 17.00. Запаслись продуктами, наїлись морозива і пішли далі.

Перейшовши міст, одразу звернули вправо і метрів за сто почали підніматись на г. Прилука.

19.10 – г. Прилука (862 м).

20.00 – роздоріжжя біля перших колиб. Звідти йде стежечка лісом до гори Пасічанка. В лісі кілька струмочків.

20.40 – г. Пасічанка (1212 м). Під нею – гарна двоповерхова колиба – це найкомфортніша з усіх колиб, в яких ми ночували. Біля колиби на стежці джерело.

День восьмий

г. Пасічанка – пол. Шуваренка – г. Підсмеречек – г. Аршечна – пол. Лазок – г. Синячка (радіально) – пол. Щівка – хр. Підбуковцем – хр. Чорногориця – м. Яремче
Кілометраж: 19 км
Метеоумови: сонячно

Хотілось швидше повернутись додому, тому вийшли рано – о 8.30.

9.00 – полонина Шуваренка (1216 м). Нас зустріло самотнє телятко.

9.40 – г. Підсмеречек (1251 м). Звідси починається «цивілізація» – лінії електропередач, трохи згодом – нафтовий видобуток.

10.10 – г. Аршечна (1250 м).

10.45 – полонина Лазок. Тут видобувають нафту. І по дорозі в напрямку Делятина теж повно нафтових «вишок».

11.10 – г. Синячка (1400 м). Поки два равлика в особі мене і дівчини Наталі доповзали під гору, решта команди збігали на Синячку. Підйом і спуск без рюкзаків зайняв півгодини (в т.ч. фотографування і огляд). Від Синячки починається спуск в Яремчу.

11.55 – полонина Щівка. Як не шукав Сергій зазначений в контрольних фото пам’ятник на полонині, так і не знайшов. А чи є він взагалі, той пам’ятник?

13.30 – ми вже біля перших будинків. Відпочиваємо, перевдягаємось, аби не лякати своїм виглядом місцеве населення.

14.00 – обід біля залізничного вокзалу.

15.10 – біля турбази «Прут» (цікаво порівняти фото "до" і фото "після" :) ). Ура, ми повернулись! Здаємо документацію і сідаємо на маршрутку.

17.20 – ми на франківському вокзалі.

PS. А гіпс з руки зняли тиждень тому.

і знову флешмоб

2009-03-16T20:35:52Z

Аша втягнула мене в черговий флешмоб. Суть його в тому, аби розповісти про себе 8 цікавих фактів і ще 8 своїх френдів запросити зробити те ж саме. От я й повелася на це – щоб узнати більше про своїх друзів, та й про себе дещо розповісти.
Біографію розказувати не буду – не дуже й цікаво, а мені довго писати. Просто коротка "нарізочка" всяких фактів.

1. Я народилась у Росії. Мої батьки – корінні українці – в пам’ять про Україну назвали мене, на їх думку, найукраїнськішим іменем – Оксана. Їх надихала гоголівська героїня "Ночі перед Різдвом".

2. Мій пра-пра-прадід був циган.

3. У шестирічному віці я була закохана в чеського співака Карела Готта і збиралась вийти за нього заміж, коли виросту.

4. Улюблені книжки – "Хроніки Нарнії" і "Чарівник Смарагдового міста". А на формування мого світогляду вплинув "Сіддхартха" Германа Гессе – я досі вважаю цю книгу найкращою з тих, які дають відповідь на питання про сенс і зміст життя.

5. Я вмію вишивати хрестиком, низинкою, гладдю, художньою гладдю. Хрестиком навчила вишивати бабуся, а інших технік мене навчили на профцентрі (колись були такі щотижневі заняття для старших школярів, на них навчали якоїсь професії).

6. Ніколи не пробувала палити. Один раз мені трапилась в руки сигарета, але я не змогла її навіть запалити, це була єдина моя спроба прилучитись до поганої звички.

7. Я навчилась плавати п’ять років тому. Ну плавати – гучно сказано. Тримаюсь на воді і пропливаю метрів 50 без зупинки.

8. Я боюся темряви і вірю у віщі сни.

Передаю свою естафету dark_spy , sweet_reveng32 , pozitronik_art , ntosha , krasapeta ,

tempika

cvitulja dapix

Фотомоб

2009-01-15T07:57:09Z

Не дуже-то люблю всякі ЖЖ-флешмоби, але цей зацікавив, адже люблю розглядати фото. А я ще й взяла участь у двох іграх, тож публікую два фото.

*****************************
Отже:
* Ви лишаєте коментар
* я обираю будь-яку фотографію\картинку у вас в ЖЖ та прошу розповісти про неї щось цікаве і пізнавальне
* Ви постите розповідь з фото у власному ЖЖ з публікацією умов гри, щоб ваші друзі теж могли пограти
*****************************
Такая игра:
* вы оставляете комментарий
* я выбираю любую фотографию\картинку у вас в жж и прошу рассказать про нее что-то интересное и познавательное
* вы постите рассказ с фотографией в своем жж с публикацией условий игры, чтобы ваши друзья тоже могли поиграть.
*****************************
svet_lane сподобалась ця світлина:

Жовтень 2007 року. Чернігів. Це надзвичайне місто - гарне, величне і разом з тим затишно-спокійне. На краю його знаходиться дитинець з оборонними валами і дванадцятьма гарматами. Це улюблене місце відпочинку чернігівців і приїжджих. З валів видно Десну, а в парку багато старовинних соборів і інших пам'яток архітектури. Про це можна розповідати дуже багато, а ще краще - побачити :) .

А щодо появи гармат на валах є різні версії. Найпоширеніша - що це подарунок Петра І як подяка козакам, що допомогли російському царю воювати зі шведами. Гармати - шведські, трофейні. За іншою версією, гармати свої ж, чернігівські, завезені з бастіонів чернігівської фортеці в XVII-XVIII ст. Кажуть, вони жодного разу не стріляли, а стоять лише для краси і відлякування потенційних ворогів. (Інформацію поцупила у Блеки).

irishhighlander вибрав це фото:

Це печерне місто Чуфут-Кале неподалік Бахчисараю. У Криму такі м'які вапнякові скелі, що в них легко можна видовбувати печери. Щоправда, їх використовували для господарських цілей, а жили люди в нормальних кам'яних будинках. Фортеця в стародавні суворі часи була столицею кримських ханів, потім вони перебрались у більш комфортний Бахчисарай і збудували там ханський палац, відомий своїм Бахчисарайським фонтаном. А в Чуфут-Кале з 14 ст. поселились караїми і почали укріплювати цю фортецю і будувати храми і різні інші будівлі. Ця панорама зроблена, коли ми вийшли з лісу (піднімались неспішно майже годину). Трохи лівіше (на фото не видно) - потаємні ворота, які не видно, аж поки не упрешся в них. А ви бачите стіни, печери в скелях і два житлових караїмських будинки (зараз у них облаштовують етнографічний музей). Отаке. А місто цікаве - я б помедитувала там з тиждень.

ялиночка

2008-12-17T22:19:32Z

за наводку дякую vechernamore . більше ялиночок тут

Ігровець

2008-12-16T11:29:45Z

Як і обіцяла, продовження раніше описаного маршруту, частина Ігровець. 28-30 червня 2008.

субота 28 червня

Традиційно приїхали в Гуту близько 10-30. Початок шляху – дорога, про яку я писала в попередньому пості.

11-00. Новий міст – торік його не було. Отак перестраховують себе від крадіжок :)

Ідемо тою самою дорогою, що веде до помаранчевого будиночка. Там звертаємо вправо на дорогу, що скоро заводить у ліс.

16-30. Біля потічка у лісі робимо невеликий привал. "Сделайте, пожалуйста, умные лица: я на вас фотоохоту начинаю" (с).

Наші лідери Сергій і Льоня звіряють маршрут по ЖПС-у.

Близько 17-00 ми були на полонині Погар. Оскільки вона вся заросла і вид у неї не дуже естетичний, я навіть не робила фото.

17-50. Піднімаємось по маркуванню в сторону Ігровця. Чорничний рай (от лиш ягід ще нема). Нагадаю, на полонині Погар розгалуження: наліво підеш – на Сивулю потрапиш, направо підеш – на Ігровець. Починаємо придивлятись, аби знайти місце для ночівлі.

І знаходимо!

19-20. Готуємо вечерю. Полянка дуже гарна, правда, по воду треба йти хвилин десять.

неділя 29 червня

10-20. Ранок. Вдалині – Сивулі з латочкою снігу (торік ми на цьому перешийку ночували).

Підйом. Погляд кудись в бік Осмолоди.

11-25. Ігровець. Вийшли на нього досить легко і приємно. Тут можна грати у футбол.

Ідемо полазити по снігу. 15-хвилинна фотосесія.

12-00. Дзоти біля Високої.

Десь там внизу тече Лімниця.

12-10. Підйом на вершину Високу.

12-20. Групове фото – і знову в дорогу.

12-50. Погляд назад на Ігровець і на хребет, по якому ми йшли.

13-00. Вказівників "Карпатських стежок" стає дедалі більше. Заблукати практично неможливо.

На дорозі – маркування. Спускаємось до полонини Середня.

13-05. Поворот на полонину позначений камінням. Якщо піти прямо – потрапиш в Осмолоду. Ну а нам – направо і вниз.

Дорога на Осмолоду.

Стрімко! Але не хвилюйтесь: наша стежка йде траверсом

14-10. Ми на полонині Середній. Видно, ми повільні туристи, адже годину тому на табличці прочитали, що до полонини півгодини ходу.

Ігровець (зліва), Висока (справа). Там ми були дві години тому.

Довго радились, куди ж іти далі. До населеного пункту дуже близько, а в запасі у нас ще цілий день. Ну і вирішили додати адреналіну нашій подорожі. На карті є такий невисокий хребет Пасічний (1291). Порадившись, вирішили дослідити його, а потім спуститись в Гуту. Ой, краще б ми цього не робили.

16-40. З полонини дійшли до гори Середньої. Маршрут поки що йде згідно маркування. Далі дорога прямує лісом на Кузьминець, ми ж пішли на хребет.

17-00. На цій фотографії Сергій ще радісний і оптимістично налаштований.

18-00. Тут ми уже трохи притомились, бо стежка раптом пропала, і ми опинились в лісоповалі. Пригадуєте, я писала, що при підйомі на Рущину була повна *? Так от, то була траса в порівнянні з теперішньої дорогою. Але ж справжній турист назад не повертається – і ми пішли вперед.

Краєвиди – треба визнати – таки гарні. Щось таке апокаліптичне…

Фото, де ми були вже виснажені і злі, краще пропустимо.

Потім був ще підйом по повалених деревах, спуск лісом без будь-якої стежки, пролізання в ялинково-малинових хащах. І нарешті ми вийшли на широченну дорогу. Ось воно, щастя! А карті не вірте: на ній показана стежка на Пасічний. Нема там ніякої стежки.

У лісі Саша знайшов надувну черепаху. Потішились.

Понеділок, 30 червня.

8-00. В лісі Сергій знайшов таке дерево. Ведмідь попрацював?

З полянки вийшли близько 11-30, перед тим відсвяткувавши день народження Славіка.

13-30. Привал з обідом біля мурашника.

14-30. Майже біля Гути. На маршрутку близько 15-00 ми встигли.

А похід усе-таки, незважаючи на такий екстрім, вдався. І багато в чому завдяки чудовій компанії. Льоня, Славік, Марічка і Саша, дякуємо!

Мрія

2008-12-13T21:37:10Z

Хочу в Мачу-Пікчу . Серед семи нових чудес світу найбільше мене приваблює саме це місто. А яке чудо світу ви найбільше хотіли б побачити власними очима?

Тут більше фото. Якість не дуже, зате багато різних ракурсів

буки

2008-11-17T21:31:31Z

Яремча, 31 жовтня. Мені просто подобаються це сонце, це листя, це небо і ці дивні дерева. І цей віршик з мого дитинства:

Платья зелёные 
Скинув,
Стынут Осенние буки, 
Стынут.
Холодно вам, 
Оголённые буки, 
Голые ветви
Как голые руки.

Гіна Войнович, 13 років (переклад Агнії Барто).

ksanka1972 @ 2008-11-02T20:32:00

2008-11-02T19:13:10Z

Гута – пол. Рущина – Сивулі – перевал Боревка – Ігровець – пол. Середня – Гута
досить добрий триденний маршрут. ми пройшли частину цього маршруту торік ( з поверненням в Гуту з полонини Боревки), а цього року – закінчили.

Отже, перша частина маршруту. Сивулі. 9-10 червня 2007

субота

Приїхали в Гуту о 10-30 маршруткою, що відходить з Франківська о 8-20. Дорога прямує від зупинки.
11-30. ідемо дорогою, попереду – Сивулі. Отам, де латочка снігу в міжгір’ї, ми будемо сьогодні ночувати. Але ми ще цього не знаємо.

11-50. Якщо хочете іти на Ігровець – біля цієї хатинки повертайте на стежку праворуч. Лісом вийдете на полонину Боревка, а звідти маркування на Ігровець.

12-15. Зустрічаємо дядька, який несе форель. Він хвалиться нам своїм уловом.

13-20. Доходимо до Межериків (чи Межиріків?). Тут справді зливаються дві ріки. Ну а лісоруби доклались до того, аби зробити з цього місця могильник.

Свіжість…

14-30. Ідемо лісовою дорогою. Зелено, чорнично, сонячно.

14-50. Отут починається повна *. Від чого ці дерева, як сірнички, повалились, – невідомо. Чи то лавина зійшла, чи то деревогуби так постарались…

17-30. Повна * закінчилась на полонині Рущина. Ночувати тут не хотіли, бо маємо досвід спілкування з нахабними кіньми, які тягнуть до рота все, що погано лежить, і пхають свого носа всюди, де лиш можна його запхати.

Руїни притулку. Дехто стверджує: біля них негативна енергетика. А позаду – Мала Сивуля, одна з моїх найулюбленіших гір.

Від Рущини на Сивулю дорога маркована Карпатськими стежками.
Дорога до неба.

18-45. Вершину уже видно, але вирішили перепочити трошки нижче (де не дуже вітряно) і влаштувати підвечірок. А Сергій уже зачекався нас із Льонею.

З протилежного боку – Менчул. По ній ми із Сергієм піднімались два роки тому. Ми повірили карті, на якій була намальована стежка серед цих заростей. Даремно. Але це інша історія :)

19-30. Вершина!

20-00. Сергій із Льонею облаштовують місце для ночівлі. Це майже біля вершини. До речі, дуже зручно. От тільки води поряд нема. Добре, що ми мали з собою запаси.

20-50. Вечеря з видом на Велику Сивулю.

неділя.
5-15. Оскільки Сергію всю ніч не давала спати… миша, що вовтузилась десь біля намету, то він рано-раненько побіг шукати воду, топтати сніг і фотографувати усі красоти навколо-Сивулі.

Рожевий сніг. Трохи нижче сніжника брало початок джерельце.

7-40. Ранкові збори і вивішування целофанового прапора.

8-00. Майже на вершині Великої Сивулі.

Кам'яні верхи Великої Сивулі

Погляд назад на Малу Сивулю…

...і погляд вперед – і вниз.

8-50. Тепер погляд назад на обидві Сивулі (це ми на перемичці між Сивулею і Лопушною).

9-30. Екскурсія на Лопушній по окопах часів Першої Світової.

Залишки дротяних огорож.

10-15. У нас на хребті сонечко, а над Гутою іде дощ.

10-40. Початок спуску з хребта.

12-00. В п’яти хвилинах ходу до полонини Боревка робимо великий привал з обідом.

Від полонини маркування продовжується на Ігровець, але ми повертаємо круто праворуч у ліс: там стежка, яка виведе нас до оранжевої хатинки. Близько третьої ми були вже на автостанції Гути.

брати і сестри. кіновікторина

2008-10-16T13:52:32Z

потішу вас ще одною кіновікториною.
знайдіть зіркові пари братів-сестер. до речі, декого більше, ніж пара :)

Ось і розгадка:
01-14 Алі і Ліндсі Лохан

02-03-13 Анна, Бет, Кейт Уінслет

04-12 Ерік і Джулія Робертс

05-10 Жюлі і Гійом Депардьє

06-09-19 Алек, Деніел, Вільям Болдуїн (і це ще не всі, є Стівен, але фото полінувалась шукати)

07-17 Ешлі і Мері-Кейт Олсен (як їх мама розрізняє?)

08-20 Біллі і Лайза Зейн

11-16 Джейк і Меггі Джиленхол

15-18 Люк і Оуен Вілсон

а я – на морі

2008-08-31T20:47:32Z

Збулась іще одна мрія. Ми відпочивали в Криму.

Вибрали невелике село на березі Каламітської затоки — Миколаївку. Крім досить чистого моря і невисоких цін, вона привабила тим, що знаходить приблизно на однаковій відстані (40-50 км) від Сімферополя, Севастополя, Євпаторії, Бахчисарая. І ми не розчарувались.
Більше фото Миколаївки тут
Крім Миколаївки, ми ще побували в Севастополі. Взагалі планували Євпаторію, але не змогли сісти в ранішній автобус. І знову ми не розчарувались. Гуляли по набережній,

були в дельфінарії

і з'їздили в Херсонес.

Більше Севастополя тут
А крім Миколаївки, Севастополя і Херсонеса я побувала в Бахчисараї. І не розчарувалась.
Ханський палац,

скельний Свято-Успенський монастир

і Чуфут-Кале.

Більше Бахчисарая тут
Оце й усе. Але за домом і Карпатами ми таки скучили :)

скажи мені, хто твій френд...

2008-08-10T13:11:53Z

ну от, і я засмічую блог всякими тестами.
але принаймні матимете уявлення про мої інтереси (бо вони таки співпадаюсь з інтересами більшості френдів).

Друзья ksanka1972 интересуются
чем	сколько человек
Карпати	15 (21 %)
гори	14 (20 %)
фото	13 (19 %)
Україна	13 (19 %)
дизайн	9 (13 %)
подорожі	9 (13 %)
туризм	9 (13 %)
фотография	8 (11 %)
музика	7 (10 %)
книги	7 (10 %)
шоколад	7 (10 %)
Всего взаимных друзей: 70

Узнай, что интересует твоих друзей!

кіновікторина

2008-07-10T09:50:05Z

спочатку відповіді на попередній пост

01-20      Девід Духовни                        Теа Леоні
02-14      Метью Бродерік                    Сара Джесіка Паркер
03-16      Антоніо Бандерас                Мелані Гріффіт
04-19      Джоні Депп                             Ванесса Параді
05-18      Гай Річі                                    Мадонна
06-15      Бен Афлек                               Дженіфер Гарнер
07-11      Фредді Принц молодший   Сара Мішель Гелар
08-12      Бен Стілер                              Крістін Тейлор
09-13      Тім Бертон                              Хелена Бонем Картер
10-17      Венсан Кассель                    Моніка Белуччі

tempika і oksamytka впорались найкраще!

тепер наступне завдання.
чи правда, що

для європейців усі негри на одне лице?

усі фото, як завжди, з кінопошуку

склади пару

2008-07-03T12:50:41Z

ну що, ви не заскучали ще за моїми кіновікторинами? чи вже набридло?
пропоную скласти зіркові пари

коменти буде приховано.

щастя

2008-07-01T09:41:17Z

...

III

Как красива
в вечерних сумерках асфальтовая дорога,
омытая дождем!

Этот спокойный, скромный, дружелюбный свет,
этот красивый свет на дороге,
этот надежный свет, без тени бахвальства!

Счастье лишь в том, чтобы, скрипя ботинками,
идти пешком по дороге.

...

Дзюн Таками. Свет (из книги "Школа деревьев")

згаслі? зірки

2008-06-25T13:53:14Z

відповіді на попередній пост
1 одрі хепберн 2 кларк гейбл 3 ліз тейлор 4 джіна лоллобріджіда 5 грета гарбо
6 майкл йорк 7 п'єр рішар 8 софі лорен 9 вів'єн лі 10 мішель мерсьє

перемогла tempikaз одною лише помилкою

відгадай зірку

2008-06-20T13:38:10Z

ось вам ще одна загадка.
зірки середини минулого століття - якими вони стали через багато років після піку слави.
і все-таки, дивлячись на більшість з них, думаєш: а не так вже й страшно старішати...

коменти приховую. до пори до часу

лінгвістична загадка

2008-06-17T13:50:38Z

Тато нагадав мені одну загадку, яку не може відгадати уже років зо п'ять. Пропоную вам.
Потрібно назвати п'ять українських слів, що закінчуються на -со. Іншомовні слова (типу песо, ласо і т.д.) і власні назви (Каліпсо, Вальпараісо і т.д.) не проходять.
Чотири слова ми знайшли, а от п'яте...

відповіді на попередній пост

2008-06-17T07:33:04Z

відповіді на попередній пост

01 Арнольд Шварценегер

02 Брюс Вілліс

03 Дрю Берімор

04 Харісон Форд

05 Джуді Фостер

06 Леонардо ді Капріо

07 Квентін Тарантіно

08 Річард Гір

09 Сара Джесіка Паркер

10 Том Круз

Тарантіно такий лапуля, правда? Теперішнього лисого Вілліса ніхто не вгадав - мабуть, шевелюра збила з пантелику.

Лідерами стали

vechernamore , tempika , a_sha_tan . Вітаю!

кіновікторина

2008-06-13T10:31:36Z

спочатку
відповідь на попередній пост :

01 Джек Ніколсон

02 Антоніо Бандерас

03 Сігурні Уівер

04 Сільвестр Сталлоне

05 Ума Турман

06 Орландо Блум

07 Мішель Пфайфер

08 Мел Гібсон

09 Мег Райан

10 Мадонна

11 Джулія Робертс

12 Джонні Депп

13 Жан Рено

14 Жан-Поль Бельмондо

15 Хью Джекмен

16 Дастін Гофман

17 Кетрін Зета Джонс

18 Кемерон Діаз

19 Бред Піт

20 Ентоні Хопкінс

21 Аль Пачіно

а тепер ускладнюємо задачу. що за діти на цих фото?

PS. для більшої інтриги коменти заскрінила. здається...

коли ми були молодими...

2008-06-12T13:58:07Z

...фотографії були переважно чорно-білими... а ще буржуйські актори, яких ми зараз добре знаємо і любимо (чи не любимо), були нам невідомими і ми навіть не підозрювали про їх існування. Представляю вам підбірку фото, які ж вони були кілька чи кількадесят років тому. А розгадка, хто є хто, - в одному з наступних постів.

за фото дякую кінопошуку

хочемо в Крим

2008-06-09T09:31:29Z

Крим - це ще одна рожева мрія, яка, сподіваюсь, збудеться цього літа.
Друзі, підкиньте телефони приватних садиб, де можна відпочити порівняно недорого, і щоб недалеко від моря.
В ідеалі - щоб не дуже забитий пляж; щоб недалеко магазин чи базарчик; щоб вода з крана; щоб був холодильник.

глаз добрый

2008-06-05T09:40:16Z

Николай Рерих

Глаз добрый

Добрый глаз редок. Дурной глаз в каждом доме найдется.

Мне говорили, что Станиславский заставляет своих учеников:

– «Умейте в каждой вещи найти не худшее, но лучшее».

Чуткий художник видит, что огромное большинство из нас с наслаждением служит культу худшего, не умея подойти ко всему, что радость приносит.

С великим рвением мы готовы произносить хулу перед тем, что нам не любо. Какое долгое время мы готовы проводить около того, что нам показалось отвратительным.

Встреча с нелюбимым порождает яркие слова, блестящие сравнения. И быстры тогда наши речи, и сильны движения. И горят глаза наши.

Но зато как медленно-скучны бывают слова ласки и одобрения. Как страшимся мы найти и признать. Самый запас добрых слов становится бедным и обычным. И потухают глаза.

Удалось испытать одного любителя живописи. За ним ходил с часами и незаметно замечал время, проводимое им около картин. Оказалось, около, картин осужденных было проведено времени слишком вдвое больше, нежели около вещей ободренных.

Не было потребности смотреть на то, что, казалось, доставило радость; нужно было потратить время на осуждение.

«Теперь знаю, чем вас удержать. – Надо окружить вас вещами ненавистными».

Мы, славяне, особенно повинны во многоглаголании худшего. В Европе уже приходят к замалчиванию худого, конечно, кроме личных выступлений.

Если что показалось плохим, – значит, оно не достойно обсуждения. Жизнь слишком красива, слишком велика, чтобы загрязнять себя зрелищем недостойным. Слишком много радостного, много заслуживающего отметки внимания. Но надо знать бодрость и радость.

Надо знать, что нашему «я» ничто не может вредить. Останавливаясь перед плохим, мы у себя отнимаем минуту радости. Удерживаем себя вместо шага вперед.

Учиться радости, учиться видеть лишь бодрое и красивое! Если мы загрязнили глаза и слова наши, то надо учиться их очистить. Строго себя удержать от общения с тем, что не полюбилось.

И у нас жизнь разрастется. И нам недосуг станет всматриваться в ненавистное. Отойдет ликование злобы.

И у нас откроется глаз добрый.